Досвід роботи

СИСТЕМА ТЕСТІВ ЯК ОДИН З НАЙВАЖЛИВІШИХ
ЗАСОБІВ АКТИВІЗАЦІЇ РОЗУМОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ
І РОЗВИТКУ ЇХНІХ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ

Немаловажне значення для реалізації особистісно-орієнтованого підходу має організація обліку навчальних досягнень учнів. Якщо вчитель під час вивчення теми використовував різні типи завдань, методи їх розв’язань, то і облік навчальних  досягнень повинний бути таким же різноманітним по формі, але при цьому треба ураховувати індивідуальні особливості дітей.

Учителя дуже часто під час тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів дають завдання за варіантами, а потім дивуються результатам. Звичайно так працювати легко: і програма виконується, і оцінки ніби справедливі з’являються. Але на таких уроках досконало не враховуються особливості як «сильних», так і «слабких» учнів. Завдання розраховані на «середнячка». І навіть якщо ми на один ряд посадимо сильних,  а на другий – слабких дітей, і дамо різне завдання, ми  все одно не будемо реалізовувати особистісно-орієнтований підхід в навчанні.

Дуже важливо під час обліку навчальних досягнень учнів дати учню можливість вибору завдань різної складності, які запропонував йому вчитель. Деякі вчителі, які добре знають своїх учнів, навіть пишуть для кожного учня окрему картку з завданням на контрольний урок.

Для поліпшення стану математичної освіти, згідно з «Регіональною програмою моніторингу математичної та мовної освіти» кабінет математики Головного управління освіти і науки склав «Систему операційних дій та механізмів, спрямованих на розв’язання проблеми якості математичної освіти», яка включає проведення контролюючого оцінювання навчальних досягнень учнів і проблемного моніторингу за напрямками щодо розвитку творчих здібностей школярів та впливу самоосвітньої діяльності учнів на якість освіти.

Моніторинг якості освіти перш за все передбачає виявлення тенденції у динаміці якісних змін навчальних досягнень учнів, а також перевірку факторів творчого мислення, а саме:

ü  швидкість - кількість варіантів, рішень, ідей;

ü  оригінальність - нестандартний підхід до розв’язування задач, використання різних варіантів розв’язання, які не зустрічаються в інших учнях;

ü  гнучкість – здатність переходу від одного аспекту проблеми до іншого.  

Комплексне дослідження творчих здібностей дає можливість учителю виявити домінуючі здібності кожного школяра, одержати інформаційний матеріал щодо рівня розвитку креативності мислення кожного учня, вибору змісту навчання, методів, способів розв’язання математичних задач. Перед учителем стала проблема вибору завдань для формування творчих здібностей учнів.

Саме тому я у своїй роботі приділяю серйозну увагу засобам організації контролю, його змісту. У своїй практиці  велику увагу приділяю удосконаленню форм     і методів контролю.

Серед засобів перевірки знань, умінь і навичок тестовий контроль, на мою думку, займає особливе місце.

Сьогодні тести активно використовуються в освітньому процесі. А коли ж з'явився перший тест? Історія виникнення та використання тестування як діагностичного методу йде в глиб століть. Є відомості, що вже з III тисячоліття до н.е. в країнах Стародавнього Сходу використовувалися системи конкурсних випробувань інтелектуального характеру, призначені для відбору персоналу на урядові посади.

Широкий розвиток застосування тестів в освітньому процесі отримало за кордоном. У шкільній практиці тести почали застосовуватися Ф. Галтоном в 1892 році.  У 1894 році вперше в школах з'явилися тести успішності (для перевірки знань, умінь і навичок учнів з окремих навчальних дисциплін - першими стали застосовуватися тести для перевірки правопису). Американець В.А. Макколл розділив тести на педагогічні (Educational Test) і психологічні (Intelligence Test).  Макколл обґрунтував мету використання педагогічних тестів - об'єднання в групи учнів, що засвоюють рівний за обсягом матеріал з однаковою швидкістю. Однак основоположником педагогічних вимірювань вважається американський психолог  Е. Торндайк (1874 -1949).  Йому приписують розробку першого педагогічного тесту.

Педагогічна тестологія - це прикладна методична теорія наукової педагогіки. Ключовими поняттями тестології, як однієї з методичних теорій, є вимір, тест, зміст і форма завдань, надійність і валідність результатів вимірювання. Психологи, технологи, інженери, медики, педагоги використовують термін «тестування», розуміючи під ним іспит для виявлення властивостей об'єкта, застосовуваний у сполученні з визначеною методикою виміру й оцінкою результатів.

Його відрізняє, насамперед, об'єктивність результатів перевірки: завдяки  наявності еталона, кожен, хто  перевіряє приходить до того самого результату. Можливість автоматизації перевірки і зменшення часу виконання учнями самих операцій контролю приводить до зниження часу контрольної діяльності учнів і вчителя, що дає можливість збільшити частоту і регулярність контролю.

Тест дозволяє провести більш широкий і більш глибокий контроль за засвоєнням матеріалу на ту або іншу тему або по ряду тем. Це особливо важливо в тих випадках, коли необхідно виявити «стелю» знань у групі учнів, визначити серед них лідерів і відстаючих. Тест виявляє загальну картину засвоєння матеріалу і дає можливість для індивідуальної роботи, як із устигаючими, так і з тими, хто відстає.

Тест благотворно впливає на  розвиток інтуїції  і логічного мислення. Адже учень знаходиться перед вибором - знайти відповідь або вгадати її. Багато хто вгадує, діючи методом виключення: відкидають неможливі варіанти  і потім перевіряють, що залишилося. Це необхідно враховувати при складанні тесту – варіанти відповідей не повинні бути очевидно абсурдними.

Дуже важливо, що крім контролю тест реалізує і функцію навчання. Саме тому серед варіантів відповіді повинний бути  правильний. У цьому випадку учень, принаймні, бачить правильну відповідь. У контрольних тестах це не обов'язково. У них можливий такий варіант відповіді: «результат не визначений».

І, нарешті, найважливіше – тест легко піддається комп'ютеризації. Здається, не треба перелічувати переваг комп'ютерного тесту - аналізу. Учителеві буде набагато легше працювати, коли машина почне показувати йому повну картину положення справ у класі: що засвоєно добре, а що недостатньо, що потрібно повторити ще раз і з ким саме. Комп'ютер допоможе спланувати роботу вчителя більш раціонально.

Однак не треба ідеалізувати можливості тестів. Вони не в змозі виявити всі особливості тих, яких навчають. Люди, звичайно, різні. Є швидко міркують, їм з тестами працювати легко. Але є і «тугодуми», яким потрібно багато часу на міркування. Таких учнів тест ставить у дуже невигідне положення. Тому тести не повинні цілком заміняти «класичний» контроль. Лише розумна комбінація тестової форми з традиційними формами контролю дасть об'єктивний результат.

Розглянемо найбільш популярну класифікацію тестових завдань. Вибір типу тестового завдання визначається, перш за все, цілями, відповідно до яких проводиться тестування, характером матеріалу, засвоєння якого необхідно виявити, віковими особливостями учнів. Тестові завдання можна розділити на дві

Множинний вибір - учню необхідно вибрати один або кілька правильних відповідей з навдного списку.

Альтернативний вибір - учень повинен відповісти «так» чиВстановлення відповідності - учню пропонується встановити відповідність елементів двох списків.

Встановлення послідовності - учень повинен розташувати елементи списку в певній послідовності.

Вільне викладення - учень повинен самостійно сформулювати відповідь; ніякі обмеження на них у завданні не накладаються.

Доповнення - учень повинен сформулювати відповіді з урахуванням передбачених у завданні обмежень. Ці тести в основному спрямовані на перевірку міцності оволодіння обов'язковим матеріалом і розумінням змісту вивченого на рівні відтворення, тобто мається на увазі формулювання визначень, теорем, правил.

Дані тести можна використовувати і для комплексних перевірочних робот, коли одна частина роботи складена з тестових завдань, а інша – із задач, що вимагають письмового оформлення рішення.

Консультування в ході контролю необхідно в тих випадках, коли допущені помилки, неясності тощо. Обробка тестів зводиться до виявлення відповідності відповідей учнів еталонним відповідям тестів і оцінювання. Аналіз результатів контролю проводиться на основі виставлених оцінок, реєстрації витрати часу на виконання тестового контролю і спостережень за учнями в ході контролю. Якщо більшість учнів дали неправильні відповіді за тестами, то це свідчить про необхідність надання їм допомоги. Оголосивши поставлені оцінки, учитель проводить бесіду за результатами контролю. Можна залучити як помічників самих учнів. Це розвантажить учителя і підвищить ефективність його педагогічної діяльності.                         

 У порівнянні з іншими формами контролю знань тестування має свої переваги і недоліки.

Переваги

• Тестування є більш якісним і об'єктивним способом оцінювання.

• Тестування дозволяє провести більш широкий і більш глибокий контроль за засвоєнням матеріалу на ту або іншу тему або по ряду тем.

• Тестування - більш справедливий метод, воно ставить всіх учнів в рівні умови, як у процесі контролю, так і в процесі оцінки, практично виключаючи суб'єктивізм викладача.

• Тестування благотворно впливає на  розвиток інтуїції  і логічного мислення.

• Тестування реалізує і функцію навчання.

• Тестування легко піддається комп'ютеризації. Комп'ютер допоможе спланувати роботу вчителя більш раціонально.

• Тестування це більш точний інструмент.

Недоліки

• Розробка якісної тестової роботи - тривалий, трудомісткий процес.

• Дані, одержувані учителем в результаті тестування, хоча і включають в себе інформацію про прогалини у знаннях з конкретних розділах, але не дозволяють судити про причини цих прогалин.

• Тест не дозволяє перевіряти і оцінювати високі, продуктивні рівні знань, пов'язані з творчістю, тобто імовірнісні, абстрактні і методологічні знання.

• Широта охоплення тем у тестуванні має і зворотний бік. Учень при тестуванні  не має достатньо часу для  глибокого аналізу теми.

• Тестовий контроль не сприяє розвиткові усної і письмової мови учнів.

• У тестуванні присутній елемент випадковості. Наприклад, учень, не відповів на просте запитання, може дати правильну відповідь на складніший. Причиною цього може бути, як випадкова помилка в першому питанні, так і вгадування відповіді у другому. Це спотворює результати тесту і призводить до необхідності врахування ймовірнісної складової при їх аналізі.

Саме останній з наведених вище недоліків спонукав провести невелике дослідження. Мені стало цікаво, який в середньому бал може отримати учень, відповідаючи на питання тесту навмання. 50 учням було запропоновано сім тестів на різні теми, які відрізнялися кількістю питань та типом тестових завдань. Оскільки досліджувалася саме імовірнісна складова тесту, учні відповідали не замислюючись над суттю питання. Контрольним виміром кожного тесту був відсоток правильно виконаних завдань. Контрольні значення коливалися в межах від 8% до 45%. Середнє значення, отримане за результатами всіх вимірювань дорівнює 21%.

Таким чином, учень відповідаючи навмання, може розраховувати лише на трійку, в кращому випадку. Звичайно, випадковість виключити не можна, але визначальною вона не є.

На жаль, елемент випадковості і інтуїції неминучий, розробник тесту повинен передбачати таку ситуацію. Щоб звести до мінімуму можливість вгадати правильно, скористайтеся наступними порадами. Отже, якщо учень не знає справжнього правильної відповіді, у своєму виборі він буде діяти наступним чином:

Ø віддавати перевагу більш розгорнутій, більш обґрунтованій відповіді і уникати коротких, менш розгорнутих відповідей. Учитель при розробці  тесту знань може цим скористатися і зробити вірну відповідь короткою;

Ø  якщо відповіді утворюють послідовність: а) 3, б) 4, в) 5, г) 6), учень прагне дати середню відповідь, припускаючи, що правда в золотій середині. І помилиться, тому що є декілька варіантів, а автор завдання подбав про те, щоб поставити вірну відповідь скраю;

Ø вибирати більш наукоподібні відповіді, які містять маловідомі або іноземні слова;

Ø обирати відповіді, що нагадують за стилем написання щось дуже знайоме, що асоціюється з відомою частиною даної теми або розділу.

 Неоднозначне ставлення педагогів до використання тестового контролю відомо. А як ставляться до тестів учні? Для відповіді на це питання я запропонувала учням  з 6-го по 11-й клас невелику анкету:

1.Щоб відповісти на запитання тесту я вибираю відповідь…

А). навмання,                  Б). осмислено

2. Якби я міг (могла) вибирати завдання письмової роботи, то  вважав (воліла) за краще вибрати…

А). у тестовій формі,      Б). з розгорнутою відповіддю

3. Я вважаю, що оцінка за тест з даної теми  оцінює мої знання

А).  об'єктивно                  Б). занижена,                    В). завищена

Результати виявилися передбачувані.

Більша половина учнів (75%) осмислено вибирають відповідь на запитання тесту, не розраховуючи на вдачу.

Більшість учнів (92%) воліли б тест письмовій роботі з розгорнутою відповіддю. Можливо це підтверджує одне з побоювань, яке висловлюють деякі дослідники, що при вибіркових відповідях учень звикає працювати з готовими формулюваннями і виявляється не в змозі викладати одержувані знання грамотною мовою.

Що ж до об'єктивності оцінки, то тут думки розділилися. 65% учнів опитування погодилися з тим, що отримують об'єктивну оцінку своїх знань при відповіді на тест, 15% вважають, що тест завищує оцінку та 20% - що занижує.

 Наведені вище недоліки говорять про те, що абсолютизувати можливості тестової форми вимірювання та контролю знань не слід. Не всі необхідні характеристики засвоєння знань і умінь можна отримати засобами тестування. Наприклад, такі показники, як уміння конкретизувати свою відповідь прикладами, знання фактів, уміння зв’язко, логічно і доказово висловлювати свої думки, деякі інші характеристики знань, умінь, навичок, діагностувати тестуванням неможливо. Це означає, що тестування має обов'язково поєднуватися з іншими формами і методами перевірки і контролю знань учнів.

Але незважаючи на зазначені мінуси тестування як методу педагогічного контролю, його позитивні якості багато в чому говорять про доцільність використання такої технології в навчальному процесі.

 Методика виконання практичних робіт з географії

Практичні роботи вимагають використання учнями економічних карт, статистичних даних та передбачає різноманітну роботу з текстом підручника. Курс спрямований на формування соціальної та поглиблення функціональної, інформаційної та ціннісно-смислової компетенцій.

У процесі проведення практичних занять використовують різні методи навчання. Оскільки головне завдання цього виду навчальної роботи –  формування навичок і вмінь, то основними мають бути різноманітні вправи (підготовчі, пробні, за зразком, тренувальні, творчі, практичні, графічні, усні, письмові, професійні, технічні та ін.).

          Практичні заняття, незалежно від їх конкретних особливостей, значною мірою забезпечують відпрацювання навичок та вмінь прийняття практичних рішень у реальних умовах професійної діяльності, що мають у своїй основі теоретичний характер.

Хоча на практичних заняттях учні відпрацьовують теми, за якими було прочитано уроки, доцільно, щоб на цих заняттях невелика теоретична частина передувала практичній. Це спрямовує учнів на науковий підхід до виконання практичних робіт, підвищує їх якість.

Викладачу, на його розсуд, надається право обирати для більш детального вивчення ті країни, які відповідають пріоритетам зовнішньої політики України, з урахуванням сучасної політико-економічної ситуації у світі.

Окремі питання курсу можна запропонувати опрацювати самостійно. Необхідно стимулювати самостійну пізнавальну діяльність молоді, спонукати їх до використання типових планів характеристики територій та об’єктів, матеріалів із засобів масової інформації та науково-популярної літератури, що допоможе їм розумiти та аналізувати сучасні події в світі, розвивати проектну діяльність. Такий підхід сприятиме актуалізації навчально-пізнавальної, комунікативної, інформаційної, ціннісно-смислової та інших компетенцій і значно поглиблюватиме загальнокультурні надбання студентів.

Практичні роботи можуть виконуватися під час вивчення тем, де вони передбачені, і в окремо відведений час (за вибором викладача). Окремі практичні роботи є навчально-тренувальними, інші ж – підсумковими. Перевіряє й оцінює практичні роботи викладач на власний розсуд: у всіх студентів чи вибірково. У кожному семестрі обов’язково оцінюються дві практичні роботи, які також обирає викладач.

Оцінювання навчальних досягнень учнів з географії здійснюється з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей і передбачає диференційований підхід щодо його організації. Критерієм оцінки роботи студентів є не стільки обсяг навчального матеріалу, що залишився в пам’яті, скільки вміння його аналізувати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, використовувати в життєвих ситуаціях, вміння самостійно здобувати знання. При цьому важливо використовувати під час вивчення географії мотиваційний потенціал для учнів: авансування успіху, спонукання до самоаналізу, самооцінки, самопiзнання, інтенсифікація того змісту навчального матеріалу, який має особистісне значення для учня.

 Основні завдання практичних занять:

■ поглиблення та уточнення знань, здобутих на уроках і в процесі самостійної роботи;

■ формування інтелектуальних навичок і вмінь планування, аналізу й узагальнень, опанування навичок організації професійної діяльності;

■ накопичення первинного досвіду організації виробництва та технікою управління ним;

■ оволодіння початковими навичками керівництва, менеджменту та самоменеджменту.

Структура практичного заняття:

■ попередній контроль знань, навичок і вмінь учнів;

■ формулювання загальної проблеми та її обговорення за участю учнів ;

■ розв'язування завдань та їх обговорення;

■ розв'язування контрольних завдань, їх перевірка й оцінювання.

Оцінки за окремі практичні заняття враховують, виставляючи підсумкову оцінку з відповідної навчальної дисципліни.

Практичні заняття мають відповідати таким вимогам:

■ розуміння з боку учнів необхідності володіти базовими теоретичними знаннями;

■ усвідомлення необхідності вироблення навичок і вмінь, що мають професійну спрямованість;

■ забезпечення оптимальних умов для формування навичок і умінь (санітарно-гігієнічних, дидактичних, виховних);

■ навчання студентів раціональних методів оволодіння навичками і вміннями;

■ забезпечення самостійної діяльності кожного студента;

■ дотримання систематичності й логічної послідовності у формуванні навичок і вмінь студентів;

■ розроблення завдань для практичних занять з чіткою професійною спрямованістю;

■ широке включення в систему практичних занять творчих завдань;

■ систематичний контроль за виконанням практичних завдань;

■ постійне заохочення практичної навчальної діяльності студентів.

Іноді доцільно відмовитися від практики, коли практичні заняття мають колективний характер: один учень виконує завдання на дошці, а інші працюють на своїх робочих місцях. Необхідно йти більш доцільним і ефективним шляхом: науково-педагогічний працівник має чітко визначити завдання, ознайомити студентів з методами самостійної діяльності, допомогти їм усвідомити алгоритм дій. І далі необхідно організувати самостійну роботу кожного учня.

  Використання зошитів з друкованою основою на уроках хімії.

Хімія – експерементально-технічна наука,  тому при вивченні її основ

важливу роль відіграє хімічний експеремент.  Це складова частина  навчально-виховного процесу. Він  розкриває взаємозв язки і взаємозалежністі між  пізнанням і природою речовин, знайомить учнів з

деякими прийомами науково-хімічних досліджень, підвищує рівень засвоєння  теоретичного матеріалу, розвиває спостережливість, пізнавальну

 активність. Шкільний хімічний     експеремент – це система в якій

 основним  компонентом є

-         демострація

-         лабораторні досліди

-         практичні роботи

-         домашній екстеремент

-         експерементальні  задачі з хімії

 Домашній експеремент -  вид  самостійної  роботи  що виконується без контролю з боку вчителя, але  з безумовним дотриманням  техніки безпеки.

Його  виконання привчає до самостійного планування й організації

експеремента, застосування отриманих знань, вміння представляти результати його досліджень.

При проведенні допоміжних хімічних експерементів перевага надається

тим, які можна застосувати в порсякденному житті.

-         вивезення  плям іржі за допомогою  лимонної кислоти.

-         готування крохмалю з картоплі.

-         чищення одягу різними розчинами.

 На уроках хімії учні користуються  зошитами на друковській основі для

виконання практичних і лабораторних  дослідів, автор І.Черевань.

Ці зошити схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах (лист Інституту інноваційнеих технологій і  змісту освіти Мініс-

терство освіти і науки України  від 26.06.2015  № 141-12-б-709).

Посібник містить лабораторні досліди і практичні роботи, передбачені чинною програмою хімії.

            Для учнів 7 класу, для кожної роботи  є  послання на сторінку

інтернету з відео, що демонструє виконанн робіт. У додатку  вміщені розробки домашніх екперементів та  матеріали, що стануть у пригоді, під час підготовки до практичних робіт.

               Для учнів 8-11 класі  в додатку розміщено самостійні і контрольні

роботи. Також зошити містять періодичну систему хїмічних елементів

Менделеєва, таблицю  виявлення йонів, таблицю розчинності кислот, основ і солей  у воді, електрохімічний ряд напруженості металів, таблицю валентностей, якісні реакції на органічні сполуки(9 кл.), ряд активності

кислот. Зошит містить правила безпеки під час виконання хімічних дослідів.

Учні з задоволенням  користуються даними зошитами в яких повністю

надруковані  мета роботи, обладнання, реактиву, порядок виконання даної

роботи.

             Учні виконують досліди, заповнюють таблиці і оформляють звіт винананої роботи, використовуючи  таблиці, які розміщені в зошиті.

               Використання даного зошита економить час на уроках, підвищує

рівень  засвоєння теоретичного матеріалу, розвиває спостережливість,

навчає і допомагає зробити висновки даної роботи.

 Роль  самостійної  роботи  у  організації  навчального  процесу

Роль  самостійної  роботи  у  організації  навчального  процесу Самостійна робота учнів є одним із го­ловних засобів систематичного й швидкого за­своєння матеріалу. Учні, які навчилися самостійно працювати, набувають навичок роботи з книгою, одержують більше задоволення від своєї, роботи, оскільки особисто долають перешкоди, шукають кращі способи швидкого виконання роботи, досягають результату без сторонньої допомоги. Самостійна робота розвиває в учнів а) кмітливість, ініціативу, творчість, твердість волі, наполегливість і завзяття в роботі, дисциплінованість; б) сприяє зміцненню знань і навичок, дає можливість поглиблювати й розширювати знання, в) активізує викладання, надає можливість вчителеві вивчити можливість кожного учня в процесі його роботи, спостерігати й відзначати його сильні і слабкі сторони; г) полегшує проведення поточного обліку роботи учня. Організація самостійної роботи значно стимулює процес навчання, сприяє значному покращенню якості математичної підготовки учнів, органічно пов’язує вивчення теоретичних питань з практичною діяльністю. Контроль за виконанням самостійних робіт допомагає в організації тематичного обліку знань, сприяє розвитку мислення учнів.  Вимоги до організації самостійної роботи 1.  Самостійна навчально-пізнавальна діяльність учнів ефективна, якщо вона: •   допомагає учням засвоювати математику глибоко і міцно; •    розвиває їхні пізнавальні здіб­ності; •    формує вміння самостійно розширювати й поглиблювати знання та застосувати їх на практиці; •    відповідає основним принци­пам дидактики: доступності, систематичності, зв'язку теорії з практикою, свідомості, твор­чої активності, навчанню на високому рівні. 2.  Завдання, що входять до системи самостійної діяльності, ма­ють бути різними за дидактич­ною метою та змістом. 3.  Послідовність виконання до­машніх і класних самостійних робіт повинна бути такою, щоб виконання одних робіт логічно випливало з попередніх і підготовлювало учнів до виконання наступних. 4. Самостійна робота повинна носити цілеспрямований ха­рактер, що досягається чітким визначенням її мети; недооцінення цієї вимоги призводить до того, що учні або непра­вильно виконують завдання, або вимагають від учителя до­даткових пояснень, через що відбувається нераціональне використання часу. 5. Самостійна робота має бути дійсно самостійною, а її зміст та обсяг — посильними для учнів на цьому етапі. 6. Спочатку в учнів необхідно сформувати елементарні на­вички самостійної діяльності як під час роботи з підручни­ком, так і під час виконання практичних завдань, рисунків, простих вимірів, розв'язування задач. Цьому повинна переду­вати наочна демонстрація вчи­телем цих видів роботи, яка супроводжується чіткими пояс­неннями і записами на дошці. 7. Для самостійної роботи учням необхідно пропонувати завдан­ня, що розв'язуються за готови­ми алгоритмами, а також такі, які вимагають їх створення. 8.   Необхідно враховувати те, що різним                                учням потрібна різна кількість часу для засвоєння одних і тих самих знань, умінь та навичок. 9.   Завдання мають бути цікавими для учнів. 10. Надмірне   захоплення   само­стійною роботою учнів може сповільнити темп навчання. 11. Учитель визначає мету, зміст, обсяг, методи і види самостій­ної роботи.  Ефективність самостійної роботи збільшується, якщо вона є однією зі складових навчального процесу і проводиться планомірно та сис­тематично, якщо на кожному уроці для неї відводиться певний час. Тільки за таких умов форму­ються стійкі вміння та навички учнів щодо виконання різних видів самостійної роботи.       Види  проведення  самостійних робіт  Мета навчальних самостійних ро­біт — навчання, а не контроль, тому на уроці відводжу на них мінімум часу. Серед зав­дань навчальних самостійних робіт можна виділити складання алгоритмів, розв'язування задач за алгоритмом. До тренувальних належать завдан­ня на розпізнавання різних об'єк­тів та їх властивостей. До виконання тренувальних зав­дань необхідно застосовувати тео­реми, означення, властивості. До самостійних робіт на закріплення можна віднести такі, що розвива­ють логічне мислення та потребу­ють комбінованого застосування різних правил та теорем. Вони по­казують, наскільки якісно за­своєний навчальний матеріал, а за результатами перевірки завдань цього типу виявляю необ­хідність займатися темою. До самостійних робіт розвивального характеру можна віднести до­машні завдання, що передбача­ють складання доповідей за будь-якою темою, підготовка до олімпіади, проведення в школі «Тижня математики», складання математичної гри, казок. На уроках — це самостійні роботи, які потребують розв'я­зання дослідницьких задач. Велику зацікавленість виклика­ють в учнів творчі роботи, які пот­ребують високого рівня самостій­ності. Виконуючи завдання, учні відкривають нове в темі, яку вив­чали на попередніх уроках. На­приклад, це завдання, які спря­мовані на пошук інших способів розв'язання задач. Функції  організації  самостійних  видів  робіт на  різних  етапах  навчання. Самостійна робота учнів є однією із загально відомих форм навчання на уроках, яка на різних етапах має свої функції.  Розглянемо застосування деяких видів самостійної роботи на різних етапах уроку.   Під час перевірки домашнього завдання використовую такі форми са­мостійної роботи: 1) самоперевірка правильності виконання завдання за зачитуванням відповідей одного з учнів; 2) самоперевірка або взаємоперевірка завдання за записом завдання або його відповіді на дошці (учителем або одним із учнів); 3) перевірка завдання (на перерві) учнями-консультантами (вчитель перевіряє завдання 3-4 учням-консультантам, а тоді вони перевіряють ін­шим) або вчителем у присутності учня; 4) письмова самостійна робота за завданнями, ана­логічними до домашнього; 5) взаємоперевірка засвоєння теоретичного мате­ріалу (наприклад, формул, означень). Використання таких форм перевірки домашнього завдання дає можливість учням відразу виявити та усвідомити помилки й недоліки в роботі, яку вико­нували.  Під  час  роботи  з підручником  використовую такі форми роботи: 1) прочитати й виділити головне; 2) скласти конспект за планом (у старших класах); 3) дати відповідь на запитання, записані на дошці. Наприклад, під час вивчення теми «Ламана. Опуклі многокутники» (8 клас) на дошці записується план: 1.   Ламана (означення). 2.   Проста ламана. 3.   Довжина ламаної. 4.   Замкнена ламана. 5.Многокутник (вершини, сторони, діагоналі). 6.   n-кутник. 7.   Плоский многокутник. 8.   Опуклий многокутник. 9.   Кут опуклого многокутника. 10.  Зовнішній кут опуклого многокутника. Учні опрацьовують неве­ликі абзаци й запам'ятовують відповіді на 2-3 пун­кти плану; відповівши на них, працюють далі. На етапі формування вмінь і навичок Самостійну  роботу  можна поділити  на  види: ·        працюю сам ; ·        робота  в  парах; ·        робота  в  групах. Самостійну  роботу  « працюю  сам  » можна  поділити  таким  чином: 1)   самостійна робота з використанням різних алго­ритмів і пам'яток; 2)   самостійна робота із самоперевіркою та взаємо­перевіркою; 3)   самостійна робота з ігровими елементами; 4)   самостійна робота з відповіддю-кодом; 5)   математичні диктанти; Формуючи навички розв'язування рівнянь (6 клас), учні виконують самостійну роботу, працюючи у гру­пах. Клас об'єднано в три групи. Кожна група вико­нує своє завдання. Для кожної групи на парті роз­кладено відповіді. Учень, який найшвидше отримує відповідь, підходить до призначеної для його ко­манди парти й шукає відповідь. Якщо він знайшов таку відповідь, як у нього, то йде до команди й кон­сультує учнів, в яких виникли труднощі. Коли ко­манда виконала завдання, учень-консультант пере­вертає карточку з відповіддю до рівняння, на зво­ротному боці якої написана буква. Тепер команда приступає до виконання наступного завдання. Ви­грає та команда, яка першою правильно розв'яже всі рівняння і прочитає слово, записане зі зворотно­го боку карточок.